Чому саме Гагарін?
Наближається День космонавтики – пам’ятна дата, яка відкрила людству двері у всесвіт. А значить, саме час задуматися над питанням: чому саме Юрій Олексійович Гагарін став тим, хто вперше побачив красу земної кульки з боку?Спочатку заявки на підготовку до польоту подали кілька тисяч людей, однак пізніше частину з них самостійно відмовилася брати участь у космічній програмі, а частина була виключена з програми з різних причин.Улыбашка.
Ілюстрація з відкритих источниковДля того щоб відібрати двадцять кандидатів, єдиний з яких стане першим у космосі, шукали людину не тільки здорового і технічно грамотного, але і володіє зразковими особистими якостями. Сергій Корольов – конструктор, під керівництвом якого в ті роки розвивалася космічна програма країни, вибирав на роль першого космонавта чесного, відкритого, добросовісного та життєрадісного, сміливого і талановитого юнака. Погодьтеся, вимоги фантастичні.
Це цікаво: Доповіді до дня космонавтики школьниковОтбор був неймовірно суворим. З двадцяти претендентів залишили шістьох, ними стали: Юрій Гагарін, Герман Титов, Григорій Нелюбов, Андріян Ніколаєв, Павло Попович і Валерій Биковський. Закрите засідання Державної комісії з запуску космічного корабля «Восток» відбулося 8 квітня 1961 року.
На ньому членами комісії було прийнято рішення допустити в політ Юрія Гагаріна, а Титова затвердити запасним космонавтом. Час показав, що вибір був зроблений правильно.«Поїхали!» – цю коротку фразу знають, мабуть, всі.
Під час запуску і польоту стався ряд нештатних ситуацій, грозивших загибеллю пілоту і зривом радянської космічної програми, але Юрій Олексійович блискуче впорався з труднощами і повернувся на Землю живим.Як писали згодом американські ЗМІ, 27-річний Гагарін був «красивий, розумний, чарівний, утворений, а ще він – спортсмен, льотчик і хоробрий» – просто ідеальна зірка і улюбленець публіки.Сам льотчик аж до своєї трагічної загибелі під час тренувального польоту на військовому літаку, залишався людиною скромною, зірки не заразили його «зірковою хворобою».
«Незручно, – писав Гагарін незабаром після польоту, – що в статтях журналістів я виглядаю якимось сверхидеальным людиною…
У мене, як і у інших людей, багато помилок. Є в мене і свої слабкості».
