Хламідіоз у чоловіків – підступне захворювання з небезпечними наслідками

збудники хламідіозу

Збудником хламідіозу у чоловіків є нерухомий кулястий мікроорганізм – хламідія, який не належить ні до вірусу, ні до бактерій. При попаданні в чоловічий організм хламідії утворюється ураження клітин епітелію різних органів:

1. Сечівника,
2. Ротової порожнини,
3. Сім’яних протоків,
4. Слизової очей.

Життєдіяльність мікроорганізму і його пристрій набагато складніше, ніж у інших вірусів. Несприятливі умови сприяють тому, що вони впадають в «сплячку», чекають певного часу і активізуються в момент зниженого імунітету чоловіки.

Основні відомості про захворювання та його стадіях – гострої і хронічної

Хламідії – це паразитарні агенти, які розмножуються всередині клітин і можуть тривалий час існувати в організмі людини, не даючи про себе знати. У 50% випадків захворювання не проявляється ніякими симптомами. При цьому заразитися інфекцією можна при незахищеному пловом акті. Тому в групу ризику потрапляють, в першу чергу, представники сильної статі, які не мають постійного партнера.

Хламідіоз займає одне з перших місць серед статевих інфекцій у чоловіків

Хламідіоз займає одне з перших місць в списку статевих інфекцій. Крім того, останнім часом спостерігається стрімке зростання захворюваності, як серед дорослого населення, так і серед підлітків. Ранній початок статевого життя, статеві зв’язки з випадковими партнерами, відсутність елементарних заходів захисту – все це приводь до значного зростання клінічних випадків хламідіозу.

Відомо більше 15 різних видів хламідій, які можуть вражати очі, легені, лімфатичні вузли. Але найбільш поширеними є мікроорганізми роду Chlamidia trachomatis, що викликають урогенітальний хламідіоз у представників обох статей.

Захворювання може протікати в гострій і хронічній формі. Для останнього варіанту характерні періоди ремісій і загострень. Терапія може бути досить тривалою і дорогою.

Відео: хламідіоз у чоловіків і жінок

Як розвивається хламідіоз

Потрапляючи в організм, хламідії, немов віруси, проникають в тканини клітин епітелію і приклеюються до оболонок. Оскільки у них мінімальна здатність до пересування, впровадження відбувається дуже повільно. Клітини епітелію самі починають поглинати приклеївся хвороботворний мікроорганізм. Потрапивши всередину, хламідія робиться невразливою для шкідливих факторів ззовні і починає згубно впливати на уражену клітину шляхом обміну з нею інформацією на генетичному рівні. Після впровадження вже неможливо впливати на мікроорганізм лікарськими засобами – в цьому він схожий з вірусом.

Упровадилися в тканини людини хламідії провокують кожну заражену клітку утворювати нові. Їх кількісний склад регулярно зростає і з часом при найбільшій кількості уражена епітеліальна клітина вже руйнується. Після її руйнування нові хламідії, що вирвалися назовні, впроваджуються в здорові клітини і цей цикл повторюється. В організмі існують дві форми хламідії: позаклітинна і внутрішньоклітинна.

За допомогою крові і струму лімфи хламідії розносяться по організму, і як наслідок хламідіозу відбувається ураження внутрішніх органів людини, порожнини рота і слизової очей.

Незахищений секс (вагінальний або анальний) збільшує ймовірність зараження від хворого на 50 відсотків. Так як хламідія поза організмом практично жити не може, ймовірність побутового зараження мінімальна. Тому унітаз, плавальний басейн, лазня, спільна посуд, рушники не є причиною захворювання.

способи зараження

Хламідіоз може потрапити в організм чоловіка наступними способами:

• Статевий шлях – займаючись незахищеним вагінальним або анальним сексом, люди на 90% наражають себе на небезпеку зараження. Існує ймовірність проникнення в організм хвороботворного вірусу і при заняттях оральним сексом.
• Побутовий шлях – ймовірність захворювання мінімальна, так як хламідії поза організмом можуть прожити лише кілька днів.
• Вертикальний шлях – бактерії передаються від матері до малюка пологовими шляхами. У цьому випадку ставиться діагноз: вроджений тип захворювання.

Багатьох чоловіків цікавить питання, через який період проявляється захворювання. З моменту проникнення хламідії в організм людини і до появи первинних симптомів проходить від двох до чотирьох тижнів.

Як виявити захворювання?

Якщо пацієнт не скаржиться на неприємні симптоми інфекцію вдається виявити лише під час чергового профілактичного огляду. Якщо ознаки патологічного процесу у хворого, все-таки, виявилися, доведеться звернутися на консультацію до уролога. Однак за одними лише симптомів поставити діагноз не вдасться. Необхідно диференціювати хламідіоз з іншими захворюваннями сечостатевої системи. Для цього фахівцем можуть використовуватися такі методики:

1. Опитування пацієнта. Уролог з’ясовує, коли з’явилися перші симптоми захворювання, що їм передувало. До групи ризику потрапляють чоловіки, у яких в недавньому часі був статевий контакт з малознайомою партнеркою.
2. Цитологічний мазок виділень уретри. Насторожити може підвищення лейкоцитів.
3. ПЛР-дослідження. Спеціаліст бере для вивчення зішкріб урогенітального тракту. Аналіз дозволяє виявити хламідіоз з точністю до 95%.
4. Імуноферментний аналіз крові. Дослідження дозволяє визначити наявність антитіл до збудника.
5. Іспользованіепрямой иммунофлуоресценции. Спеціаліст бере мазок уретри, вивчає його на наявність хламідійної інфекції.
6. Бактеріальний посів. Для аналізу може використовуватися сеча або сперма пацієнта. Дослідження дозволяє підтвердити присутність хламідії в організмі, а також підібрати препарат з урахуванням чутливості патогенної мікрофлори.

Виявити хламідіоз зможе лише лікар після проведення ретельного обстеження

Важливо диференціювати хламідіоз з іншими інфекційними захворюваннями, що передаються при статевому контакті. Нерідко для уточнення діагнозу потрібна консультація венеролога.

Перші симптоми хламідіозу у чоловіків

У п’ятдесяти відсотків чоловічого населення хламідіоз протікає без виражених симптомів, але людина вже є інфікованим і небезпечний для партнера по сексу. Як же проявляється захворювання:

1. Біль при сечовипусканні – зазвичай невелика, але може бути сильною і різкою,
2. Мізерні і прозорі виділення з головки статевого члена,
3. Неприємний запах,
4. Набряклість яєчок,
5. Поява сверблячки біля отвору сечовипускального каналу,
6. Мутний колір сечі з прожилками гною, крові,
7. При ураженні прямої кишки виділення і невелика біль ануса,
8. Слабкі болю в мошонці, яєчках, уретрі і попереку,
9. Збільшення температури тіла до 38 градусів,
10. Інтоксикація викликає слабкість організму і знижує працездатність.

Висловлюються симптоми по-різному, зазвичай не доставляючи чоловікові дискомфорту, а через певний час симптоми хламідіозу взагалі можуть зникнути. Саме з цієї причини чоловіки часто не звертаються до лікаря, так як вважають, що немає необхідності витрачати час на перевірки, тоді як больових симптомів немає. Тим часом захворювання хламідіозом набуває хронічної форми, що в кінцевому підсумку призводить до серйозних і неприємних ускладнень.

Аналізи і діагностика на хламідіоз

Діагностика захворювання досить складна процедура, так як хламідія – це внутрішньоклітинний паразит і результати мазка з уретри не дають повноцінної можливості встановити діагноз. Вони тільки дозволяють підозрювати про наявність захворювання, так як необхідну кількість лейкоцитів в крові може відповідати нормі або перевищувати допустимий відсоток незначно. Можливість визначити наявність хламідіозу в даному випадку становить не більше 15%.

Для проведення більш точної діагностики використовують інші методи і для них на аналіз береться кров, сеча, сперма і зішкріб з поверхонь тканини ураженого органу.

Виявити хвороботворний мікроорганізм дозволять такі методи:

• ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція. В даний час це найточніший метод, що дозволяє діагностувати наявність хламідіозу в організмі.
• РИФ – реакція флюоресценції. Матеріал для аналізу досліджують за допомогою спеціального флуоресцентного мікроскопа. Метод не дає високу точність – близько 50%. Результат буде залежати від кваліфікації лікаря. Також присутні наступні мінуси: захворювання в даний момент має бути активним, потрібна максимальна кількість матеріалу для дослідження, існує можливість отримати хибнопозитивний результат, якщо за хламидию приймається стафілокок або інший вірус.
• ІФА – аналіз на наявність імунних ферментів. Для нього береться зішкріб, кров. Метод виявляє необхідні антитіла до мікроорганізму, які здатний виробляти організм людини у відповідь на виникнення інфекції. Він дозволяє виявити як існування збудника хламідіозу, так і визначити стадію (гостру або хронічну) захворювання. Недолік даного методу в тому, що точність діагностики складає 60%. Причини: антитіла виявляються і у здорових людей, наявність таких антитіл пов’язане з іншими захворюваннями.
• Посів на хламідії, що визначає їх чутливість на медичні препарати (антибіотики) – трудомісткий, дорогий метод, за допомогою якого можна з’ясувати, який з антибіотиків виявиться згубним для хламідій. Точність складає від 70% до 90%.

Труднощі в терапії

В цілому Chlamydia trachomatis є імунно-неагресивним »інфекцією, що забезпечує її« ускользание »від факторів природного захисту організму, і проявляється відсутністю адекватної імунної відповіді у вигляді вираженого запалення. Більш того, в ряді випадків Chlamydia trachomatis може переходити в так звані L-форми, і набувати хронічний персистуючий перебіг. Ці форми не чутливі до антибіотиків. Таким чином, для ефективного лікування урогенітального хламідіозу необхідні кошти підвищують активність імунних реакцій щодо інфекції та підсилюють дію антибіотикотерапії. Підвищити імунну відповідь на Chlamydia trachomatis можна за рахунок активації мононукларно-фагоцитарної системи, яка забезпечує антиген представляє функцію, тобто сигналізує системі імунітету про наявність в організмі чужорідного агента.

У комплексній терапії урогенітального хламідіозу може бути рекомендований препарат Віферон Супозиторії, який активує мононуклеарно-фагоцитарную систему без надмірного вироблення антигенів, що виключає розвиток реактивних станів, в тому числі синдрому Рейтера і аутоімунних захворювань. Терапевтична дія препарату Віферон обумовлено не тільки дією, що входить в нього рекомбінантного інтерферону, а всім комплексом його компонентів, які доповнюють один одного. Взаємодія компонентів препарату дозволяє знизити курсові дози і тривалість курсу антибіотикотерапії.

Дерматовенеролог, алерголог-імунолог, д.м.н., професор А.А. Халдіной.

Loading …

Пройти інші опитування

Способи лікування хламідіозу

Чим швидше виявити симптоми, тим менше ймовірність, що захворювання перейде в хронічну стадію і не стане причиною появи серйозних наслідків. Так як хламідія – це внутрішньоклітинний мікроорганізм, вибираються тільки ті препарати, які володіють можливістю проникнути всередину епітеліальної клітини. Основна група антибіотиків для лікування хламідіозу у чоловіків: група макролідів (азитроміцин, еритроміцин), тетрацикліну (Доксициклін), пеніцилінів (Ампіцилін).

Крім антибіотиків для лікування хламідіозу використовують такі лікарські засоби:

1. Ферментні – в складі ліки містяться біохімічні активні речовини як рослинного, так і тваринного походження. Завдяки їм збільшується проникність мембран клітин в організмі чоловіка. В результаті препарати легко проникають в клітку і знищують згубні хламідії, а також знімають ознаки інтоксикації, що дуже важливо в гострий період захворювання. Ефективними вважаються такі препарати, як Флогензім і Вобензим.
2. Імунні – стимулювати захисні сили організму необхідно при лікуванні хламідіозу. Стійкий імунітет допомагає протибактеріальної засобів побороти інфекцію. Хворому призначаються такі препарати: Аміксин, Циклоферон.
3. Вітамінні і мінеральні комплекси – хворому призначають аскорбінову і глутамінової кислоти для стимуляції імунітету.
4. Гепатопротектори – посилений і тривалий прийом медичних препаратів при лікуванні порушує діяльність печінки. Гепатопротектори зменшують негативні впливи як ліків, так і інфекції на організм. Рекомендуються наступні ефективні препарати: Лінекс і Лактобактерин.
5. Антисептики – призначені для обробки запалених ділянок. До таких розчинів відносяться: Мірамістин і Хлоргексидин.

Основним профілюючих препаратом в лікуванні хламідіозу у чоловіків на сьогоднішній день є Азитроміцин – приймається один раз на добу в встановленої лікарем дозі.

Крім антибіотиків, іноді в схему лікування вводять протигрибкові медичні препарати та імуномодулятори. При рясному виділенні з уретри призначаються протимікробні ліки. Також використовуються протизапальні, антибактеріальні мазі і свічки.

В період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Також необхідно підтримувати дієту, виключивши солону, жирну, солодку і гостру їжу. Під час лікування бажано не вступати в статевий контакт зі своїм партнером. Обстеження та лікування необхідно для всіх статевих партнерів хворого.

Перед початком лікування хламідіозу лікуючий фахівець визначає термін інфікування, ознаки захворювання, непереносимість будь-якого медичного препарату, можливість алергічної реакції та інше. На підставі отриманих результатів аналізів уточнює наступне:

• Стан імунної системи чоловіка,
• Стан підшлункової залози, печінки і жовчного міхура,
• Стан кишечника на мікробіонез,
• Урогенетальний тракт.

Клінічні симптоми

Ознаки захворювання з’являються не відразу після зараження, так як латентний період може тривати більше 10 днів. Ступінь вираженості клінічних симптомів залежить від індивідуальної чутливості та стану імунної системи. Розпізнати захворювання можна за такими ознаками:

• виділення з уретри: слизові прозорі нерясні;
• набряклість і почервоніння країв сечівника;
• печіння і больові відчуття після сечовипускання і ерекції;
• можливо невелике підвищення температури;
• загальне нездужання.

Ці симптоми можуть бути слабо виражені або взагалі бути відсутнім. Тому лабораторні аналізи вважаються головними критеріями діагностики хламідіозу.

Наші читачі рекомендують

Наш постійний читач позбувся ПРОСТАТИТУ дієвим методом. Він перевірив його на собі – результат 100% – повне позбавлення від простатиту. Це натуральний засіб на основі меду. Ми перевірили метод і вирішили порадити його Вам. Результат швидкий. ДІЄВИЙ МЕТОД.

Хронічна форма хламідіозу у чоловіків

Успішно виліковується хронічний хламідіоз антибіотиками, але лікування має певні особливості, на які потрібно звертати увагу і лікаря, і хворого.

Основні принципи для лікування хронічного захворювання:

• Пошук атипового вогнища хвороби,
• Виявлення інфекцій,
• Підбір ефективних препаратів,
• Прийом антибіотиків в рекомендованому режимі.

У зв’язку з тим, що терапія дуже складна, іноді виникають ситуації, в яких лікування призводить не до повного одужання, а тільки до тимчасової ремісії. Найчастіше вина полягає в недостатньо докладної діагностики або несерйозне ставлення чоловіка до лікування, але бувають і помилки лікарів.

Лікування хронічної стадії вимагає від трьох до чотирьох курсів і триває кілька місяців. При запущеній стадії хламідіозу чоловік, своєчасно не здійснював лікування або отримав неефективне лікування, схильний до ризику наступний захворювань: простатит, епідидиміт, уретрит, хвороба Рейтера.

Ознаки простатиту – при запальних процесах в передміхуровій залозі з’являються болі в області прямої кишки, в попереку і в паху. Порушується статева потенція, з’являється утруднення при сечовипусканні, спостерігаються слизові і водянисті виділення в області уретри.

Ознаки уретриту – свербіж, позиви до частого сечовипускання, слизові і гнійні виділення, при хронічному уретриті розвивається стриктура уретри.

Ознаки епідидиміту – запалення придатків яєчка, яке провокує підвищену температуру, збільшення придатка, що може привести до чоловічого безпліддя і збою процесу сперматогенезу.

Хвороба Рейтера – артрит на тлі хламідіозу і кон’юнктивіт.

Перевірені методики терапії

Щоб лікувати хламідіоз, необхідно пройти ряд досліджень. На підставі результатів, лікар може приступити до найголовнішого. Схема лікування хламідіозу досить складна, потребує уваги і контролю.

Основні медикаменти:

• Циклоферон, Метациклин;
• Офлоксацин, Сумамед;
• Доксициклін, Ципрофлоксацин, Полиоксидоний;
• Левофлоксацин і Мидекамицин;
• Еритроміцин та інші.

Крім антибактеріальних препаратів від хламідіозу, особливе значення мають імуномодулятори, за допомогою яких можна уникнути небезпечні наслідки після лікування венеричної патології. В основному їх призначають для підвищення захисної функції організму в комплексі з полівітамінами і дієтою. Правильне, збалансування харчування – запорука швидкого, ефективного одужання при хламідіозі. Якщо ж є виділення, то не обійтися без протимікробних засобів, що володіють місцевою дією

Важливо пам’ятати, що після лікування хронічного хламідіозу слід пити гепатопротектори, щоб захистити функціонування печінки

Схема прийому антибіотиків від хламідіозу визначається відповідно з багатьма факторами: область поразки, стадія та ступінь тяжкості недуги, а також особливості організму чоловіки. Тривалість терапевтичного курсу хламідіозу – двадцять п’ять днів. Іноді не обійтися і без повторного прийому медикаментів. Заборонено самолікування народними засобами, так як вони можуть погіршити ситуацію, спровокувати більш серйозні наслідки хламідіозу. Щодо нетрадиційної медицини, то до неї можна вдатися в якості додаткової міри і за призначенням лікаря.

Корисні методики терапії:

• клізма;
• інсталяція уретри;
• ванночки;
• Масаж простати;
• фізіотерапія: квантова терапія і іонофорез, електрофорез, магнітне поле, а також ультразвук.

У період терапії чоловічого хламідіозу заборонені сексуальні контакти, вживання алкогольних і молочних продуктів

Це дуже важливо, інакше не вийде добитися потрібного ефекту

Ускладнення хламідіозу у чоловіків:

• епідімітріт;
• везикулит хламідійний;
• імпотенція;
• безпліддя незворотного характеру;
• еякуляція передчасна;
• сперматорея.

Такі патологічні стани дуже небезпечні для чоловічого здоров’я. Вони виникають тільки в тому випадку, якщо відсутня своєчасна ефективна терапія хламідіозу, іноді можуть з’явитися на тлі ослабленого імунітету.

Підводячи підсумки вищесказаного, хламідіоз – небезпечне венеричне захворювання, що вражає представників чоловічої, а також жіночої статі. Оптимальним способом профілактики вважається наявність постійного, надійного статевого партнера. У разі ризику зараження хламідіозом, обстеженню підлягають обидва партнера. При виявленні підозрілої симптоматики потрібно негайно відвідати лікаря, а не займатися самолікуванням. Слід пам’ятати про те, що венеричні захворювання неможливо вилікувати самостійно.

Фактори ризику

Підвищують ступінь інфікування наступні фактори:

1. Безладна сексуальний зв’язок і часта зміна партнерів,
2. Недотримання елементарних правил особистої та інтимної гігієни,
3. Заняття гомосексуалізмом,
4. Використання чужих коштів для інтимної гігієни,
5. Надмірне розпивання алкоголю, наслідком якого часто є випадкова статевий зв’язок,
6. Знижений імунітет.

Фактори, що впливають на загострення хронічного процесу захворювання і подальших ускладнень хламідіозу:

• переохолодження,
• Перевтома – фізичний і емоційний,
• Шкідливі звички,
• Перенесені бактеріальні та вірусні інфекції,
• Часті статеві контакти.

Всілякі ускладнення при хламідіозі

В першу чергу хламідіоз завдає поразки статевої системи і сечовивідних шляхах. Ознаки захворювання аналогічні симптомам запалення, які відбуваються в сечостатевій системі і на підставі цього первісну стадію хламідіозу називають первинним хламідійним уретритом. Якщо вчасно не почати відповідне лікування, інфекція почне поширюватися далі і викличе запальні процеси в сім’яниках, придатках яєчок і передміхуровій залозі.

Постійні стресові ситуації, нераціональне харчування, відсутність відпочинку, порушення імунної системи провокують поразку хламідіями серцево-судинної системи, дихальної (хламідійна пневмонія), опорно-рухової (хламідійний артрит), органів зору. Такий вид інфекції становить небезпеку, так як має безліч ускладнень: порушується потенція, уражаються суглоби, судини, серце і збільшується ризик чоловічого безпліддя.

При виникненні найменших підозр при порушеннях в сечостатевих органах чоловікові слід пройти огляд у лікарів, щоб повністю виключити діагноз або підтвердити наявність хламідіозу. Лікуванням недуги займаються урологи, венерологи і інфекціоністи.